Токсоплазма керує світом

Категорія Залежність людства від токсоплазми. Автор: admin





«Мозком кожного другого керує паразит. Чужі давно всередині нас. »- Так стверджує колектив вчених на чолі з професором Девідом Сіблі з Вашингтонського університету в Міссурі.
Захоплення сталося тихо і буденно. Ні тобі ефектних перестрілок лазерною зброєю, ні жахливих голлівудських монстрів. Ніхто й не помітив, як і коли близько 60 відсотків людства впустили в свій мозок чужих. Паразити, яких вважали нешкідливими, зараз контролюють дії і бажання “вінця еволюції” на цій планеті. Може бути і в вашу медичну карту вписаний безневинний діагноз “токсоплазмоз”? У будь-якому випадку варто звернутися до лікаря, щоб розвіяти сумніви.

Це не начерк до сценарію чергового фантастичного фільму жахів, а результат досліджень американських і чеських дослідників. Чому про це не кричали на всіх перехрестях? Та тому що до останнього часу медики наполягали на тому, що токсоплазма майже нешкідлива. Тому відмовлялися навіть публікувати роботи професора Ярослава Флегр з Карлова університету в Празі. Адже вони незаперечно доводили, що навіть в автоаварії люди потрапляють під впливом токсоплазми значно частіше. У минулому столітті вчені СРСР і США обстежили своє населення за допомогою внутрішньошкірної проби з токсоплазміном і виявили, що населення повністю інфіковано токсоплазмою. Інфікований –  далеко не означає, що хворий. Але за будь-яких несприятливих для нас обставин, токсоплазма миттєво починає відвойовувати собі місце в нашому організмі. Людина може навіть захворіти гострим токсоплазмозним процесом з усіма витікаючими наслідками. Переважна ж більшість, 95% хворих, страждають від хронічного токсоплазмозу.

По всій території СРСР великі колективи вчених вивчали токсоплазмоз і зібрали унікальні матеріали, які показували, що токсоплазма є родоначальником практично всіх хронічних важких і невиліковних захворювань крім тих, що мають іншого конкретного збудника. Навіть в захворюваннях з іншим конкретним збудником вона вносить свою частку в розвиток патології. Вона ж забезпечує абсолютно у всіх людей проблеми, що  накопичуються на старість. Вона, пригнічуючи і руйнуючи наш імунітет, надає можливість для ураження організму безлічі інших представників мікросвіту, включаючи гриби. Цілком ймовірно, що саме ослаблення імунітету дає можливість знаходити притулок в нашому організмі різних видів гельмінтів. Дослідники токсоплазмозу на повний голос заявляли про смертельну загрозу здоров’ю людини з боку цього паразита. Але МОЗ в СРСР, щоб не ламати свої «світлі голови» вивчаючи і розбираючись в досягненнях вчених, відправили  безцінні праці на архівні полиці. Про важливі відкриття лікарські колективи не були інформовані. Професор Коровицький Л. К. (Одеса) писав: «Токсоплазмоз – надзвичайно широко поширене захворювання, але мало відоме широкому колу лікарів».  Е. П. Ковальова (ЦОЛІУВ, Москва) говорив: «Викликає подив той факт, що при такому глобальному поширенні токсоплазмозу, органи охорони здоров’я приділяють йому так мало уваги. » Це було сказано майже півстоліття тому. Але медицина з того часу втратила навіть колишні мізерні крихти знань про токсоплазмоз. “Завдяки” цьому  сучасна охорона здоров’я має безліч проблем. Мною були зібрані і узагальнені багато з цих розрізнених наукових робіт.  Протягом більше двох десятиліть, починаючи з сімдесятих,  я звертався в усі можливі установи, закликаючи приділити токсоплазмозу найпильнішу увагу. Однак мої опоненти, на чолі з Міністерством охорони здоров’я, не бажали навіть поглянути на безцінні праці вчених. Згодом частково ці праці, з власними моїми досягненнями у вивченні та лікуванні токсоплазмозу, були видані в моїх книгах. Природно, я щиро вітаю досягнення сучасних американських, чеських, англійських та інших вчених у вивченні токсоплазмозу. Але мушу сказати, що з позицій того, в чому мені вже вдалося розібратися, цих фрагментарних наукових даних, що надійшли в скарбничку знань про токсоплазму, сьогодні вкрай недостатньо. Прогалини в знаннях про токсоплазму стають вже смертельно небезпечними. Але про це трохи нижче.
Я повинен роз’яснити деякі аспекти, про які не відають навіть сучасні фахівці. Діагностика токсоплазмозу представлена ​​двома тестами. Перший заснований на виявленні антитіл до паразита. При цьому вважається, якщо антитіла до паразита нижче певної норми, то ніякого токсоплазмозу немає, навіть коли клінічні прояви – понад усяку міру. Про те, що у 60% хворих антитіл до паразита немає, медицина не знає. Тим більше не знає, що антитіла у таких хворих з’являються пізніше – після тривалого лікування на тлі поліпшення або одужання. З огляду на ці факти, вважати якісь титри антитіл “нормою” або “не нормою” є повним абсурдом.  Другий тест для діагностики токсоплазмозу – полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР). Вона виявляє фрагменти ДНК паразитів, якщо такі присутні в крові. Австрійський вчений Таліаферро в 1924 р. і, цілком незалежно від нього, Джільбертсон в 1948 році виявили, що у крові  перехворілих токсоплазмозом тварин і людей є антитіла до паразита, але при цьому ні в які реакції з токсоплазмами сироватка їх крові не вступає. Це означає, що токсоплазми в такій крові не гинуть і готові проникати в нові клітини. Фрагментів ДНК паразитів в такій крові немає і ПЛР завжди буде негативною. У 2001 р вийшла робота російських вчених, яка показує, що при гострому токсоплазмозі ПЛР позитивна в 68,2% випадків. Тобто там, де йде боротьба і гинуть паразити. При хронічних же процесах паразити не гинуть. Тим не менше, деякі сучасні вчені цілком серйозно наполягають на 100% достовірності ПЛР для діагностики токсоплазмозу. Таким чином, відсутність антитіл в крові – ще не гарантія того, що токсоплазмозу немає. Наявність антитіл до токсоплазми не може бути достовірним критерієм стійкості організму до паразита. Вірогідним може бути тільки проведення десенсибілізації токсоплазміном в достатньому обсязі і відновлення роботи гіпофізарно-надниркової системи, яка гарантує надійний імунітет. Парадокс сучасної медицини: навіть самий зубожілий доктор знає про надзвичайну важливість цієї системи. Якщо вона працює в нормальному режимі – ми не хворіємо. Якщо вона здає свої позиції під впливом токсоплазми – ми починаємо хворіти. Токсоплазма завжди, щоб убезпечити себе, руйнує цю систему в першу чергу. Тим не менше, в жодній клініці світу ніхто не звертає уваги на гіпофізарно-надниркову систему. Немає навіть загальнодоступних тестів. Наприклад, загальний аналіз крові, щоб визначати гормональний гомеостаз. Хоча фахівці окремих профілів розуміють суть питання. Наприклад, онкологи стверджують (професор Т.Ф. Татарчук, газета «Здоров’я України» №5 за 2005 рік): «Якість життя жінок, прооперованих з приводу раку грудей, залежить від корекції їх гормонального гомеостазу». Пропонується штучний підбір гормонів. Майже півстоліття тому дослідник Петренюк Л. М. показала, як можна протитоксоплазмозним лікуванням із застосуванням токсоплазміна повністю відновити свій власний гормональний гомеостаз, а не “ліпити” протез. Відновлення гормональної рівноваги стосується не тільки онкології, а всіх профілів медицини. Тому я лише частково торкнувся цього питання. Таким чином, надійної та достовірної діагностики токсоплазмозу сьогодні немає.

У минулому столітті в Україні був розроблений тест – реакція спецлейколіза із застосуванням ампулірованного токсоплазміна – найвірогідніший тест. Але він майже у всіх обстежуваних  виявляв токсоплазмоз. Не аналізуючи результати, «горе-фахівці» вирішили, що реакція помилкова і скасували її застосування. Також припинили виробництво токсоплазміна – єдине в світі засобу, здатного позбавити від токсоплазмозу!  Не розуміють “професіонали”, що токсоплазма виробляє 60 ферментних систем абсолютно ідентичних нашим ферментам, а організм людини вона змушує зменшити або взагалі скасувати вироблення власних ферментів. А далі, за допомогою своїх ферментів токсоплазма міцно закріплює наш організм  до себе і своїх потреб. Саме за допомогою такого механізму паразит формує багато хвороб. Проф. Гленн Макконкі показав на біохімічному рівні, як токсоплазма, перенасичуючи організм своєю тирозингідроксилазою, сприяє виробленню дофамінів і організовує шизофренію, паркінсонізм, синдром Ла Тауретта.

Ці механізми починають працювати вже у маленьких дітей.  Ярославські вчені показали це ще на початку 50-х років минулого сторіччя. Формуючись під впливом і контролем токсоплазми, діти завжди чимось незадоволені,  брехливі, можуть бути не зовсім адекватними, непосидючими, гіперактивними або малоактивними, сором’язливими або розбещеними, егоїстичними, жорстокими або замкнутими, з безліччю інших негативних проявів. У школі вони теж норовливі, неврівноважені або замкнуті, нерідко погано вчаться. Цей перелік – лише дещиця з величезного арсеналу паразитарних проблем і хвороб не лише дітей, а й дорослих. Приміром, нещодавно англійські фахівці оприлюднили свої спостереження, назвавши їх «Інтелект рятує серце». Вони провели спостереження над 10 тисячами 11-річних дітей і з’ясували: якщо у діток в цьому віці високий інтелект, то до 45 років їм не загрожують інфаркти, інсульти, діабет та інші “досягнення” нашої цивілізації. І навпаки, якщо у таких дітей знижений інтелект, то до 45 років у них  розвиваються вище перераховані і багато інших хвороб. Особисто мене вразив факт того, що фахівці 34 роки спостерігали свій контингент з 10 тисяч чоловік, але так і не збагнули елементарно просту істину. Якщо у таких дітей знижений інтелект, то це абсолютний доказ того, що дитину і його мозок вже давно присутня токсоплазма разом іншими представниками мікросвіту. Чому саме токсоплазма? Рекомендую вивчити токсоплазмоз, хоча б за матеріалами зібраними мною, і тоді все стане зрозуміло. До того ж, в наш час вже у 10% десятирічних дітей виявляється виражений кардіосклероз. А розвиток кардіосклерозу майже півстоліття тому досить успішно зупиняв протитоксоплазмозним лікуванням доктор К. Г. Дорошенко, соратник проф. Коровицкого.

Разом з дітьми дорослішають і їх проблеми; стаючи дорослими, вони завжди незадоволені, схильні до непослуху, наркоманії, алкоголізму, порушення громадського порядку, закону. Серед ув’язнених у 90% виявляють імуноглобуліни до токсоплазми. А спільнота, на чолі з представниками органів правопорядку, нерідко буває шокована: звідки беруться нелюди? Так від токсоплазми і беруться, починаючи довгий ланцюжок з коротких спалахів гніву, неадекватності з безліччю перехідних ступенів аж до явної шизофренії.
Але чому, особливо в останні десятиліття, токсоплазма, з якою ми прийшли з далекої давнини і в протистоянні з якою ми, люди, шліфували себе, стала проявляти до нас таку агресивність? По-перше, як показують багато вчених, токсоплазма сама по собі стає все більш стійкою і агресивною. Але справа і в нас самих. В Індійському штаті Кашмір, в одній з долин протікає річка Хунза. Там проживає народність Хунзи, представники якої ніколи нічим не хворіють і доживають до 120 -140 років. Вони ніколи один одному не зраджують. Одружившись, молоді люди обмінюються своєї мікрофлорою і міцний імунітет бере все під свій контроль. Ми ж зі своєю свободою любові так перевантажили свої імунітети, що від накопичених проблем не тільки дорослі, але навіть діти нерідко падають замертво.  Плюс до цього – всі «досягнення» цивілізації і сильне зниження наших процесів обміну за участю кисню. За останні 150 років так званого технічного прогресу майже знищені ліси планети, що виробляють кисень в атмосферу Землі. Промисловість та механізми поставляють в атмосферу щорічно 3,5 млрд. тонн вуглекислого газу. В результаті такої діяльності в атмосфері Землі з колишніх 150 років тому 30% кисню, на сьогодні залишилося лише 19%. Тепер і наші процеси обміну стали слабшими на одну третину. Саме тому при найменшому додатковому, навіть короткочасному, ослабленні організму токсоплазма захоплює нові позиції. Ми, разом з безліччю видів тварин, вже давно є притулком для “процвітаючих” паразитів. Природно, на одну третину зменшилася в земній атмосфері і кількість атомарного кисню, якого раніше з надлишком вистачало в лісах.
Яку ж роль відіграє атомарний кисень, якщо в одному кубометрі повітря міститься всього кілька десятків або сотень його атомів? Троє вчених вирішили з’ясувати це питання. Зі звичайного повітря, яким дихали піддослідні тварини, вони видаляли атомарний кисень. На першому тижні всі тварини як би збожеволіли і захворіли. На другому тижні вони всі загинули. Це означає, що атомарний кисень є найсильнішим життєзабезпечуючих каталізатором, без якого життя неможливе, як і без молекулярного. У тому, що наш організм сильно ослаблений і є притулком для безлічі представників мікросвіту на чолі з токсоплазмою, навіть коли ми вважаємо себе здоровими, може легко переконатися будь-яка людина: досить розглянути краплю своєї крові під темнопольним мікроскопом. Там ви побачите багатьох представників мікросвіту. Протягом тисячоліть в нашому організмі розвивалася велика кількість всіляких представників мікросвіту. Але всі вони існували на правах “бідних родичів” і практично не заважали людині до певної пори. Тепер вони розпоряджаються нашим тілом на власний розсуд. Сьогодні імунітет у людей замість норми в 150 од. складає всього 70-90 од. Величезної шкоди імунітету, як уже говорилося, приносять безладні статеві зв’язки. Уберегтися від цього можна тільки уникнувши таких зв’язків. Звичайні застережні заходи тут не працюють, тому що все передається не тільки фізично або хімічно, але і за допомогою хвильових функцій, мікровібрацій, а для них перешкод немає.

У тому, що в ослабленні організму винне зменшення кисню в атмосфері, переконує і наступний факт. Влітку, у спеку, коли в водоймах розвиваються синьо-зелені водорості, в воді зменшується кількість кисню. Рибне поголів’я виявляється ураженим масою бактерій, паразитів; багато риби покриваються ранами і гинуть. Загнивають коріння рослин у водоймі і біля дерев біля водойми. Ситуація дуже схожа на людську і на наше оточення. Але як тільки за допомогою оксигенаторів насичують воду киснем, зникає гниль з коренів рослин. З риб зникають всі мікроорганізми і паразити, що почали їх вбивати. Швидко гояться поверхневі рани і зникають інші проблеми. У воді гинуть навіть цисти паразитів. У нас, людей, немає оксигенаторів, щоб наситити атмосферу  киснем. Якщо хтось ризикне в своєму житлі організувати норму атмосферного кисню, то життя змушений буде провести в скафандрі. У людини нерідко всі тканини і органи “нафаршировані” цистами і псевдоцистами токсоплазми (кожна з псевдоцист містять 5-100 тис. паразитів), а медицина вважала і вважає їх нешкідливими. Хоча, насправді, вони формують багато патологічних процесів.

Як ми бачили на початку статті, проф. Девід Сіблі рекомендує хворим з діагнозом “токсоплазмоз” звернутися до лікаря. Але до якого лікаря можна звернутися, якщо сучасна медицина взагалі не розуміє, що таке токсоплазмоз? А ті фрагментарні знання, якими володіють окремі фахівці, надто мізерні для надання якісного лікування і, тим більше, для можливості вирішення глобальної проблеми. Адже сьогодні питання вже стоїть так: хто кого ?! Або ми зберемося з силами і знайдемо управу на цього паразита. Або все, що залишилося нашій цивілізації, – бути живими інкубаторами для паразитів, виконуючи їх волю.
Сьогодні вченими вже піднімається питання про введення заборони на певні професії для людей з ураженням токсоплазмою головного мозку. І така заборона рано чи пізно буде введена, коли під впливом токсоплазми неадекватні люди нароблять непоправних бід. Але справжнім шоком для людей буде загальне усвідомлення того, що як мінімум 25% населення вже сьогодні не придатні навіть для водіння автомобіля.

Якщо медицина сьогодні кардинально не змінить ставлення до токсоплазми і взагалі до мікросвіту, а політики, керівники держав і сильні світу цього не поведуть тактику на скорочення спалювання кисню, зменшення токсичних викидів і відновлення лісів і річок, то вже в найближчі десятиліття ми, в масштабі планети , повторимо експеримент вчених і пізнаємо важливість молекулярного і атомарного кисню на собі повною мірою. Ми вже себе ведемо як піддослідні тварини в перший тиждень експерименту. З урахуванням тверджень Сіблі, що 60% населення в даний час знаходяться під владою токсоплазми, і тієї неадекватності, яка панує в світі, можна очікувати, що в будь-який момент люди можуть перетворитися в збожеволіле стадо людиноподібних істот. Скільки сьогодні ми бачимо збожеволілих на наших дорогах! На вигляд ніби нормальний чоловік, але розганяє автомобіль до некерованості, гине сам і калічить навколишніх. Багато хто вважає це випадковістю. Це не випадковість, а закономірний результат існування в людському мозку токсоплазми. Звертаюся з пропозицією об’єднати наші зусилля до тих, хто ще здатний зрозуміти суть нависла над нами погрози. Необхідно в найширших масштабах провести роз’яснення щодо ситуації. Спільними зусиллями ще можна знайти управу на божевільних, змусити їх знизити швидкість і відвернути від шляху до прірви. Саме час використати накопичені в банківських сховищах багатства для виправлення ситуації. Інакше всі ті, хто ще здатний хоч якось міркувати, дуже скоро зрозуміють, що багатства не їдять і ними не дихають.

січень 2013



© 2008. Всі права захищено.При використанні матеріалів з сайту, посилання на правовласника(Кривонос В.І.) і джерело запозичення toksoplaz/uk обов'язкове.

Warning: realpath(): open_basedir restriction in effect. File(/tmp) is not within the allowed path(s): (/home/toksopla/toksoplaz.org.ua/www:/home/toksopla/.system/tmp:/usr/local/pear) in /home/toksopla/toksoplaz.org.ua/www/uk/wp-includes/functions.php on line 2124