Епоха токсоплазми

Категорія Що таке токсоплазмоз?. Автор: admin




          Вже давно склалася критична ситуація в охороні здоров’я практично у всіх країнах світу. До неї так всі звикли, що вважається нормою постійне збільшення кількості хвороб. Всесвітня організація охорони здоров’я років 30-40 тому визнала, що 80% хворих на планеті страждають від інфекційно-паразитарних захворювань. Причини цього майже загальновідомі. Але одна з основних залишається неврахованою і полягає в тому, що медицина не знає і не бажає визнавати Токсоплазмозне походження захворювань. Прийшов час, коли замовчування цього факту загрожує вже самій нашій цивілізації. Американський професор біології Девід Сіблі, констатуючи массоване ураження населення токсоплазмою, називає це кошмаром медицини. Але особисто я вважаю, що це кошмар людської спільноти нашого часу. Медицина, хоч і є прямою винуватицею цього шабашу, бо упустила величезний пласт медико-біологічних проблем, залишається осторонь. Але її служителі практичні лікарі, розплачуються за це першими, а потім і жителі всієї планети. За даними статистики, американські лікарі живуть на 17,5 років менше своїх пацієнтів. Так само за даними статистики лікарі Росії живуть менше своїх пацієнтів на 15-20 років. Мабуть це загальносвітовий стандарт для практикуючих лікарів. У таку ціну обходиться їм щоденний контакт з хворими, що страждають від токсоплазми. Але лікарі про це навіть не підозрюють, тим більше пацієнти. Про токсоплазмоз накопичено безліч наукових даних вченими минулого століття, але вони залишаються донині не затребуваними і про них просто забули. Практична медицина й гадки не має, що левова частка хворих, яких лікують щодня фахівці всіх профілів під найрізноманітнішими діагнозами,  насправді страждають від токсоплазмозу. Накопичені наукові дані про токсоплазмоз нових поколінь вчених нашого століття доповнюють кошмар людства. Але як не дивно, офіційна медицина знову не звертає на токсоплазму ніякої уваги.

        Вивченням токсоплазмозу і лікуванням я займаюся більше 40 років і прийшов до висновку, що небажання бачити загрозу, що йде від цього мікроорганізму, пояснюється банальним незнанням суті питання. Як може оцінювати будь-який фахівець те, чого практично не знає? Фрагментарні вивчення токсоплазмозних процесів окремими вченими сучасності не вражають ні самих цих вчених, ні тим більше навколишній світ. Тому інформація, що виходить від них, нерідко є суцільним помилкою. А зібрати напрацювання вчених минулого і теперішнього століть воєдино нікому. Тільки об’єднавши сотні дослідів і теоретичних праць можливо побачити жахливу картину: в своє життя людство впустило монстра з мікросвіту. Голлівудські страшилки – це дуже бліда тінь в порівнянні з реальною ситуацією. Тому я вирішив зібрати основні факти з робіт вчених різних поколінь і показати в єдиному контексті, щоб кожен міг побачити повну картину нашого протистояння і нашого програшу з цим дуже підступним паразитом і усвідомити, що це стосується і його самого і його близьких. Розуміючи звідки йдуть проблеми, ми зможемо позбутися від безлічі захворювань і знайдемо законне право людини проживати відпущені їй 120-150 років життя. Одночасно людство повинно усвідомити, що на планеті Земля не повинно проживати більше 2-3 млрд. людей.  Домагатися цього слід не шляхом нескінченних війн, а розумної регуляцією. В силу надзвичайної просторості матеріалу, доведеться його викладати в сильно скороченому варіанті.
                                                                                   
 


         Ключове питання діагностики токсоплазмозу ми повинні розглянути дуже ретельно. Вірна діагностика неможлива без поняття сутності життєдіяльності токсоплазми в організмі. Інфікованість токсоплазмою в минулому столітті визначалася за допомогою високоспецифічної внутрішньошкірної проби з токсоплазміном. Саме з її допомогою вчені СРСР і США, обстеживши населення своїх країн, прийшли до висновку про практично 100%  інфікованость населення. Вона проявлялася і враховувалася в залежності від ступеня алергізації організму токсоплазмою. Принагідно слід сказати, що кілька десятиліть тому від алергії страждала одна четверта частина населення планети. Сьогодні ця цифра вже майже 90%. Внутрішкірна проба була незамінною для розуміння взаємовідношень паразита і організму. Передові лабораторії в 80-і роки для діагностики почали застосовувати найточніший тест – реакцію лейколіза із застосуванням токсоплазміна. Цей тест майже у всіх обстежуваних виявляв токсоплазмоз. Фахівці Міністерства охорони здоров’я України порахували такі дані неправдивими і, навіть не спробувавши перевірити ще раз, скасували застосування даної реакції. Нікому було розуміти і зіставити, що якщо внутрішкірна проба показує поголовну інфікованість і реакція лейколіза підтверджує це, то дана ситуація може бути істиною, а не помилкою. У 80-ті роки минулого століття, ігноруючи дані цих методів діагностики, токсоплазмін для внутрішньошкірних проб був знятий з виробництва. Охорони здоров’я було завдано збитків більше, ніж, якби скасували рентгенівське обстеження.

         Сьогодні основним діагностичним тестом для виявлення токсоплазмозу є імуноферментний аналіз (ІФА). Є й інші подібні тести, але всі вони засновані на виявленні антитіл або, по іншому, імуноглобулінів у крові хворих до токсоплазми. При наявності імуноглобулінів класу М, та якщо ще показники наростають в часі, вважається, що це токсоплазмоз, що вимагає лікування. Більшість фахівців розуміють, що токсоплазмоз переважно хронічного перебігу. Але при хронічному перебігу кількість антитіл збільшуватися не може. При цьому встановили, якщо кількість імуноглобулінів нижче певних показників, то ніякого токсоплазмозу немає. Пізніше була запропонована полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР), що виявляє в крові хворих фрагменти РНК і ДНК паразитів. Її представляють як найточнішу і достовірну.


Коли на початку 70-х років минулого століття мені доручили відповідати за токсоплазмоз на підвідомчій території, то незабаром з’ясувалося, що у багатьох хворих з симптоматикою, дуже схожою на токсоплазмоз, до лікування і на початку лікування антитіл до паразитів у крові немає. Ніхто такому хворому ставити діагноз токсоплазмозу не мав права ні тоді, ні зараз. Але без лікування хворого не залишиш, а призначене протитоксоплазмозное лікування викликало явне поліпшення стану або навіть одужання. Повторне обстеження на антитіла до токсоплазми у цих же хворих через 2-4 тижні від початку лікування незмінно виявляло антитіла до паразитів. Це мене, як молодого доктора-інфекціоніста, ставило в глухий кут. І коли подібних хворих накопичилися багато десятків і сотні, змушений був звернутися до вищестоящих фахівців МОЗ в Києві і Москві за роз’ясненнями. Але ніякої об’єктивної відповіді я не отримав. Фахівці і керівники міністерств в цьому питанні нічого не розуміли. На практиці ж виходило, що у частини хворих токсоплазма пригнічує імунітет до такої міри, що він без допомоги не може виробляти навіть антитіла до паразитів. Через роки вдалося знайти роботу Р. Н. Гершман, опубліковану ще в 1971 році, в якій показано, що до лікування антитіла є тільки у 40% хворих. У решти 60% вони з’являються тільки після тривалого лікування. У 1924 р Taliaferro і в 1948 р Culbertson  зовсім незалежно виявили, що після перенесеного токсоплазмозу у людей і тварин утворюються антитіла до паразитів. Але в експерименті invitroеті антитіла, що знаходяться в сироватці крові, не чинили ніякого впливу на вміщені туди штами токсоплазм. Це ще один штрих на користь доказу незвичайності токсоплазмозной інфекції. Адже антитіла, вироблені до всіх інших відомих збудників інфекцій, негайно їх знищують. Зі сказаного видно, що антитіла, вироблені на токсоплазми, не вступають з ними в боротьбу і не знищують їх. А значить у всіх хронічних хворих (а це 95% від числа хворих), де немає боротьби проти них, загиблих паразитів і бути не може. Тому у 95% таких хворих ПЛР завжди негативна, навіть при наявності важких клінічних проявів.

          Російськими вченими опубліковані в 2001 році спеціальні дослідження, які показують, що при гострому токсоплазмозі ПЛР позитивна в 68,2% хворих. Гострий токсоплазмоз розвивається тільки у 5% хворих. Однак це не заважає деяким вченим стверджувати про 100% достовірності ПЛР при токсоплазмозі. Вся медицина знаходиться в полоні цього нерозуміння. В останні десятиліття для діагностики токсоплазмозу стали застосовувати апарати, що використовують хвильові параметри. Але вони, з одного боку, поки не досконалі. А з іншого, в їх програмах не було введено частотні параметри всіх різновидів токсоплазм. Як показують дослідження, токсоплазми, виділені з різних органів, мають морфологічні відмінності. А це однозначно доводить, що частотні параметри у них різні. Все вищесказане доводить, що гарантовано достовірної діагностики токсоплазмозу не існує. Негативні результати перерахованих тестів абсолютно не гарантують відсутність токсоплазмозного процесу. Таким чином, у мільйонів хворих не виявляється справжня причина їх захворювань.

            Буде доцільним хоч частково перерахувати захворювання, токсоплазмозне походження яких доведено прямо або опосередковано: кардіосклероз, атеросклероз, варикозне розширення вен, вегето-судинні та нейроциркуляторні дистонії, аутоімунні і аутоаллергічні процеси, шизофренії, паркінсонізм, епілепсія, хвороба Альцгеймера, всілякі вроджені каліцтва різних органів і систем, косоокість, гідроцефалія, хвороба Дауна та ДЦП, остеохондроз, всілякі ураження суглобів і всього кістково – м’язового апарату, майже всі хвороби бронхолегеневої системи, гострі і хронічні, в тому числі бронхіальна астма. Дослідники на чолі з проф. Коровицький, що обстежили легеневих хворих в терапевтичних відділеннях міста Одеси, виявили 25% з гострим і 36% з хронічним  перебігом хвороб мали токсоплазмозне походження. При цьому ми не повинні забувати, що вищевказані відсотки представляють лише 40% від пацієнтів з токсоплазмозним ураженням бронхолегеневої системи. Дуже багатьом хворим з токсоплазмозним ураженням бронхолегеневої системи виставляють діагноз туберкульозу і безуспішно лікують багато років. Цироз печінки, ураження кишечника, гломерулонефрити, нефрози, нефрити, некалькульозні процеси печінки і нирок теж формує токсоплазма, а також множинні ураження підшлункової залози, цукровий і нецукровий діабет. Також багато захворювань шкіри, в тому числі і облисіння. Організація практично всієї хронічної очної патології належить токсоплазмі: хоріоретиніти, ірити, іридоцикліти, глаукома, увеїти та ін .. Заслуговує увагу інструкція до препарату тіндурін, що випускався угорської фармпромисловістю. Цитую: «тіндурін ефективний при лікуванні увеїтів токсоплазмозної етіології та іншої невідомої етіології, якщо ніщо інше не допомагає”. Як ми вже знаємо, невідома етіологія виходила, бо у 60% хворих токсоплазмозом на початку лікування немає в крові антитіл до паразита. А обстежити після лікування угорські фахівці не вважали за потрібне. Ось і вийшла невідома етіологія. 

          Всі підготовчі етапи до розвитку онкозахворювань готує токсоплазма. Саме вона розвалює імунний захист організму і виводить з ладу ендокринну сферу. Професор Татарчук Т. Ф. (Київ) вказує, що якість життя жінок, прооперованих з приводу раку грудей, залежить від корекції їх гормонального гомеостазу. Ще в 1972 році дослідник токсоплазмозу Петренюк Л. М. (Київ) у своїй докторській дисертації показала, як токсоплазма розвалює вироблення гормонів в залозах ендокринної сфери. Вона ж показала, як за допомогою протитоксоплазмозного лікування відновлюється власний гормональний гомеостаз. Це незрівнянно краща, ніж штучним шляхом відновлювати гормональний гомеостаз. Але на сьогоднішній день ніхто з онкологів навіть не припускає участі токсоплазми в розвитку онкопроцесу. Але це зовсім не заважає їм застосовувати протитоксоплазмозний засіб делагіл для підняття, як вони вважають, імунітету у онкохворих. Незграбно, без розуміння суті, і далеко не повноцінно, але трохи допомагає.
          Шляхи поширення токсоплазмозу. Протягом тисячоліть токсоплазми забезпечували собі шлях до процвітання не тільки в організмі людини, але ще більш ніж в 400 різновидах теплокровних тварин. Вони пристосувалися колонізувати організми, не намагаючись доводити їх до загибелі. В кінцевому підсумку, практично завжди паразити інвалідизують і вкорочують життя. В організмі сімейства котячих паразити проходять статевий шлях розвитку з виділенням в навколишнє середовище ооцист, здатних зберігатися у зовнішньому середовищі до 1,5-2-х років. Професор біології Девід Сіблі (США) з’ясував, що деякі штами токсоплазм навчилися проходити статевий цикл розвитку і без кишечника котячих з утворенням таких же ооцист. Це доповнює забезпечення у зовнішньому середовищі постійного рівня можливості зараження  паразитом.

         Токсоплазма має шість шляхів поширення: харчовий, статевий, через пошкоджену шкіру і слизові, повітряно-крапельний шлях, пиловий, через укуси комах, при переливанні крові та пересадці органів. Це означає, що як між постійно контактуючими людьми так і тваринами, щодня і щогодини відбувається взаємообмін паразитами. При цьому, чим сильніше організм або будь-яку перешкоду паразити долають, тим сильнішими вони стають. Наприклад, токсоплазма може виробляти стійкість до протипаразитарних засобів. Зокрема, до хлоридину за короткий час вона стає стійкішою у 600 разів. Доктор ветеринарних наук Бугайов Анатолій Макарович (Київ), котрий присвятив вивченню токсоплазмозу 17 років, стверджує, що  майже всі стадії розвитку токсоплазми є інвазійні. А це ще одна неврахована можливість поширення паразитів. З огляду на те, що абсолютно стійких до токсоплазми людей не існує і велику ступінь поширення паразита, ми просто не можемо бути стерильні від токсоплазми.
Токсоплазма тільки у 5% хворих викликає гострі прояви, але вони практично ніколи не діагностуються і проходять під іншими діагнозами і далі переходять в хронічний перебіг. У решти завжди інфікованість проходить в хронічному перебігу. До старості саме токсоплазми організовують у кожного збільшення проблем. Питання лише в кількості паразитів в організмі, аллергізації його і ступені зміцнення їх позиції. Професор Джон Вебстер (Лондон) наполягає, що на поведінку 40% населення впливає токсоплазма. Англійські вчені вже піднімають питання ввести заборону людям з ураженням токсоплазмою головного мозку на певні професії. Проф. Девід Сіблі з Вашингтонського університету в Міссурі вважає, що на поведінку 60% жителів планети впливає токсоплазма. Карл Пфейфер і Барбара Астон з Центру Біології Мозку Прінстонського університету відзначають, що в США кожен десятий житель, а в мегаполісах кожен четвертий, в загальному 20 мільйонів чоловік страждає тією або іншою формою психічних (включаючи шизофренію) та емоційних розладів. Це не рахуючи вроджені форми психоемоційних розладів, що становить близько десяти мільйонів чоловік. У Центрі Біології Мозку Прінстонського університету навіть не припускають, що винуватцем придбаних і вроджених розладів є токсоплазма. У той же час, один з провідних сучасних фахівців США професор-психіатр Фуллер Торрі, передбачає токсоплазмозне походження шизофренії та інші розлади психіки. Проведені на його замовлення дослідження професором Д. Д. Орловською, підтверджують токсоплазмозне походження шизофренії. Спротив такій думці надзвичайно сильний. Оскільки доказів у противників токсоплазмозного походження захворювань, зокрема шизофренії, немає, то застосовуються адміністративні та псевдонаукові методи боротьби. Професор Етель Казанець за докази інфекційної природи шизофренії шляхом зібраної статистики, був звільнений  з інституту судової психіатрії ім. Сербського. Чимало й інших подібних прикладів.
Проф. Гленн Макконкі з британського університету Лідса, доводить на біохімічному рівні, що шизофренію, паркінсонізм, синдром Ла Тауретта викликає токсоплазма. Професор біології Ярослав Флегр з Карлова університету в Празі в процесі досліджень з’ясував, що інфіковані токсоплазмою жінки стають більш поступливими,  привабливими, в тому числі і зовні. У той час як чоловіки стають більш наполегливими, навіть грубими, схильні на авантюрність, порушення законів. Люди з ураженням головного мозку стають менш уважні, сповільнюються їх реакції і вони в 2,6 рази частіше потрапляють в автоаварії. Роботи Флегра довго відмовлялися друкувати, так як вони не вписувалися в медичні канони. Якщо проаналізувати роботи Флегра, то виходить, що токсоплазма і чоловіків і жінок підштовхує до більш частіших контактів. Таким чином паразит завойовує все більші ареали поширення. Зі своїх спостережень я можу додати, що саме токсоплазма, з одного боку збуджує бажання контакту, а з іншого призводить чоловіків до швидкого виснаження. В результаті  чоловіки і жінки, не отримуючи взаємогармоніі, знаходяться в постійному пошуку кращого. Відсутність взаємогармоніі – пряме джерело грубості, якою намагаються прикривати недоліки. Саме звідси витоки статевих збочень. Загальна розбещеність, вседозволеність, розпуста, а це саме те, що необхідно паразитам для більш повної колонізації планети. Звідси беруть витоки нехтування будь-яких норм, законів. Вчені Стенфордського університету Стенлі і багато інших, стверджують, що токсоплазма формує також характери націй. Як показує лікувальна практика (особливо це видно в дитячому та підлітковому віці), якщо діти стають некерованими, грубі, брехливі, агресивні, патологічно вперті, часто погано встигають у школі, то правильно підібране протитоксоплазмозное лікування в більшості випадків сприяє змінам у поведінці дітей в кращу сторону. Діти з відхиленнями в поведінці стають дорослими  і псують життя собі, близьким та оточуючим, а нерідко і цілим народам. Шокує відкриття професора Каролінського інституту в Стокгольмі Антоніо Баррагана про нездатність імунних антитіл протистояти токсоплазмі.  Він чітко і ясно показує, як паразити проникають в лімфоцити, які зобов’язані за своїм статусом їх знищувати. Але замість знищення лімфоцити, як таксі, прискорюючись в 5-7 разів, поширюють паразитів по організму, забезпечуючи при цьому їх безпеку. Таким чином, проф. Барраган дослідив не тільки шляхи до розселення токсоплазмаи в організмі, але й підтвердив через пів століття спостереження Таліаферро і Джільбертсона, що імунні клітини не вступають в боротьбу з токсоплазмами і не знищують їх.

          ЩО Ж РОБИТЬ ТОКСОПЛАЗМА В НАШОМУ ОРГАНІЗМІ? Ми переконалися, що залишатися стерильними від токсоплазм людям і оточуючим тваринам неможливо. Освоювати ж наші організми паразитам допомагають будь-які фактори, що послаблюють життєздатність. Перше, це зменшення кисню в атмосфері Землі з 30% ще 150 років тому до 18-20% в наш час, а в великих містах і того менше. Дуже негативно позначається на життєздатності ослаблення магнітного поля Землі. Це основні два чинники, а далі все інше: холод, спека, травми, голод, переїдання, нервові стреси, будь-які отруєння, в тому числі алкоголізм і наркотики, вплив хімічних речовин, радіації і будь-які інші хвильові впливи.
Дуже демонстративними є наслідки Чорнобильської аварії для місцевого населення і ліквідаторів аварії. Давайте врахуємо факт, що це були звичайні люди, як в будь-якому іншому місці планети. Але їх організми отримали опромінення. В результаті – катастрофічне зниження імунітету. Його почали відновлювати протипаразитарними засобами делагілом і левомізолом. І ці препарати відновлювали імунітет, але, як виявилося, на дуже короткий час. Незабаром він знову знижувався. Імунітет знову відновлювали цими ж засобами. Після кількох таких курсів делагіл і левомізол переставали відновлювати імунітет. Фахівці не знали і не розуміли, що застосовуючи ці кошти, вони пригнічують токсоплазму і імунітет самовідновлюється. В результаті неправильного застосування, паразити виробляли стійкість до даних препаратів. Це ще один доказ про нашу загальну інфікованості даним паразитом. Також це незаперечний доказ того, що саме, токсоплазма завжди, при найменшій можливості, пригнічує і руйнує наш імунітет, а далі все інше. Проникаючи в організм, паразити сенсибілізують буквально кожну клітину своїм токсотоксіном. Таким чином, вони привчають захисні сили організму не дізнаватися в них своїх ворогів. Саме в результаті сенсибілізації в дослідженнях Таліаферро, Джільбертсона і Баррагана ми бачимо факти того, що імунні клітини не помічають паразитів. Цю сенсибілізацію і її ступінь можна легко виявляти за допомогою внутрішньошкірної проби. Але в даний час через відсутність токсоплазміна для цих цілей, такий контроль неможливий.
В організм паразити потрапляють щодня, в основному малими дозами. Щоб убезпечити себе і вижити, частина їх негайно перетворюється в цисти і псевдоцисти, де вони недоступні знищенню ніякими загальноприйнятими засобами. Сучасне лікування спрямоване тільки на паразитів, які перебувають у крові, лімфі і в міжклітинних просторах. Воно навіть не передбачає впливу на цисти і псевдоцисти, які осідають в головному і спинному мозку, в будь-яких інших органах і системах. Але в формуванні хронічного патологічного процесу цисти і псевдоцисти відіграють велику роль. Паразити, що залишилися в крові проникають в сенсибілізовані клітини, як найбільш підготовлені для їх вторгнення. Для цього вони руйнують нервові волокна, що несуть інформацію в клітини і далі в мозок. Природно, функція таких клітин порушується. Потім вони проникають в позбавлені зв’язку з нервовою системою клітини і підпорядковують їх ресурс для відтворення молодих паразитів. Згодом, перенасичені молодими паразитами клітини гинуть, а новоутворені паразити проникають в нові клітини і процес триває. Так починаються і в міру загибелі клітин збільшуються структурні зміни. Наприклад, при ураженні серцевого м’яза, загиблі м’язові клітини замінюються рубцевої тканиною і цей процес вже називають кардіосклерозом. Про трагедії, що розігралася мозок дізнається, коли вже знищено безліч клітин і виникає збій в роботі органів або систем. Одночасно паразити пригнічують імунну систему, пригнічують і руйнують роботу нервової, ендокринної системи, що дуже сильно послаблює організм і він стає доступним не тільки для токсоплазми, а й для багатьох інших представників мікросвіту. Одночасно токсоплазма знищує тили організму, витісняючи з кишечника нормальну мікрофлору. Як результат, різко порушується вироблення кишечником безлічі вітамінів. А це в свою чергу порушує синтез безлічі ферментів і нейромедіаторів. Токсоплазма і це використовує в своїх цілях. Вона виробляє 106 ферментів. З них 46 для обслуговування свого організму, а 60 ферментів, абсолютно ідентичних з людськими, використовує для більш стійкої пристосування до нашого організму. Таким чином, через використання паразитарних ферментів паразит починає домінувати в організмі. А можливість синтезу багатьох своїх ферментів нерідко організм втрачає назавжди. Ще в минулому столітті вчені оцінили імунітет людини в 150 одиниць. А до 80-их років минулого століття імунітет, наприклад, у жителів України, вже становив трохи більше 50- 70-90 одиниць. Судячи зі зростання захворюваності, імунітет падає у всіх жителів планети.

              Провідне місце за смертністю займає серцево-судинна патологія. У період завідування кафедрою інфекційних захворювань Військово-Медичної Академії Санкт-Петербурга професор А. П. Казанцев в минулому столітті відстоював, що у 89%  серцево-судинних патологій мають токсоплазмозне походження. Відомий в ті часи Одеський професор Л.К. Коровицький писав: «… токсоплазмоз надзвичайно поширене захворювання, але мало відоме широкому колу лікарів». Професор Е. П. Ковальова з ЦОЛІУ (Москва): «Викликає подив той факт, що при такому глобальному поширенні токсоплазмозу, органи охорони здоров’я приділяють йому так мало уваги». Лікар  Дорошенко К. Г. провів наступні дослідження: «З метою вивчення ураження м’яза серця при відносно легких, але широко поширених хронічних формах токсоплазмозу, проведено клініко-інструментальне спостереження над 218 хворими токсоплазмозом. Багаторазові повторні клінічні, електро та баллістокардіографічні спостереження показали, що зміни з боку м’яза серця при хронічному токсоплазмозі не завжди виявляються шляхом клінічного обстеження. Тільки електрокардіографічні дослідження в динаміці дозволили виявити у 145 (66,5%) хворих в різному ступені виражені ураження міокарда. У 126 з них виявлено ослаблення серцевого м’яза: це означає, що у цих людей токсоплазма знищила таку кількість м’язових клітин, що залишилися в живих вже не в змозі компенсувати скоротливу силу серця. Важливо підкреслити, що у хворих, яким проводилася специфічна протитоксоплазмозна терапія, надалі не спостерігалося прогресування ураження м’яза серця ». Звідси слід зробити висновок, що своєчасна протипаразитарна терапія може сприяти попередженню розвитку незворотних склеротичних змін серцевого м’яза. Практично виходить, що, мабуть за невеликим винятком, кардіосклероз завжди має токсоплазмозне походження.
Ігноруючи токсоплазмозне походження захворювань, ми сьогодні вже маємо розвинений кардіосклероз у 10% десятирічних дітей. Слід додати, що в медичній літературі вже давно протипаразитарні засоби, такі як хіна та її похідні, делагіл іменуються протиаритмічними засобами. Порушення правильного серцевого ритму відбувається, коли джерело токсоплазмозних уражень розташовується біля нервовосудинного серцевого пучка. Якщо сталося ще тільки порушення мієлінової оболонки нервів, то протипаразитарні засоби, усунувши токсоплазму, дають можливість самовідновитися правильному ритму. Але якщо нерви уражені вже повністю, то усунення паразитів не відновить швидко правильного ритму. Усунення неправильного серцевого ритму за допомогою хіни медицина пояснює тим, що вона ЗМЕНШУЄ збудливість серцевого м’яза. Акушер-гінекологи, застосовуючи хіну для посилення пологової діяльності, стверджують, що вона СТИМУЛЮЄ ПОРУШЕННЯ маткових м’язів і таким чином стимулюються уповільнені пологи. Найбільша помилка  фахівців у тому, що вони не розуміють, що хіна усуває з арени токсоплазму, яка порушує роботу даних органів.
Медицина досі звинувачує холестерин в організації атеросклерозу судин. Хоча насправді саме токсоплазма вражає судини. Холестерин же, відкладаючись на стінках судин, намагається врятувати їх від повного руйнування паразитами. При ураженні коронарних артерій, організм, прагнучи врятувати уражений епітелій, покриває його холестерином. Протитоксоплазмозні засоби усуваючи паразитів, усувають і стенокардію.  Але замість того щоб детально розібратися, медицина продовжує звинувачувати холестерин, не зважаючи, що холестерин найважливіша складова імунного захисту. За сценарієм розвитку кардіосклерозу, формуються практично всі хронічні, важкі і невиліковні захворювання під впливом  токсоплазми. Виходячи з того, що сучасна медицина далека від розуміння сутності токсоплазмозной інфекції, цілком природно, що лікувальні зусилля виходять незначні. При лікуванні ми завжди можемо розраховувати на швидке усунення тільки функціональних розладів. При цьому лікування тільки протипаразитарними засобами не може забезпечити належної зупинки розвитку патологічного процесу. Потрібні надійні десенсибілізуючі заходи і тільки таким чином завжди є шанс зупинити на тривалий час і навіть назавжди розвиток патології. Для усунення структурних змін необхідні додаткові комплекси лікування.
          На закінчення
Для вирішення  проблем токсоплазмозу необхідно організувати міжнародну комісію фахівців, яка повинна вивчити всі дослідження  токсоплазмозу в єдиному контексті, різнобічно проаналізувати їх і виробити рекомендації по ліквідації цієї глобальної загрози. Фахівці, в кінці кінців, повинні усвідомити, що наш конфлікт з токсоплазмою не одноразова акція, а постійне протистояння, яке прийшло з глибини століть. Якщо згаяти час, то може піти незворотній процес. Не слід забувати, що стоячи над прірвою ще можна запобігти загибелі, а падаючи в неї – вже неможливо.

Україна, листопад 2014 рік



© 2008. Всі права захищено.При використанні матеріалів з сайту, посилання на правовласника(Кривонос В.І.) і джерело запозичення toksoplaz/uk обов'язкове.